Чому наші предки шукали квітку папороті, звідки походить свято Івана Купала та які таємниці приховує одна з наймістичніших ночей року, розповідаємо у матеріалі “Вінниччина онлайн”.
Одна з найвідоміших легенд свята досі викликає здивування: чому наші предки шукали квітку папороті, якщо ця рослина ніколи не цвіте?
Насправді папороть не має квітів — це підтверджують біологи. Однак у народній традиції її міфічний цвіт став символом щастя, удачі та прихованих знань. Вважалося, що знайти його може лише людина з чистими помислами та відважним серцем.
На Поділлі, зокрема й на території сучасної Вінниччини, купальська ніч здавна вважалася особливою. Люди вірили, що саме в цей час природа досягає найбільшої сили, а трави набувають цілющих властивостей. Саме тому до сходу сонця збирали лікарські рослини, а дівчата плели вінки з польових квітів та запашних трав.
Житомирська біологиня та дослідниця народних традицій Наталія Слободянюк у коментарі Суспільному Житомир розповіла, що свято Купайла виникло ще в дохристиянські часи та було тісно пов’язане з літнім сонцестоянням.
«Це свято суто язичницьке, слов’янське, але попри все потужне і солярне, яке нерозривно пов’язане з циклами природи, бо приходить у день літнього сонцестояння. А Іваном Купайлом стало називатися після того, як християнство взялося за асиміляцію давніх народних святкувань та вірувань», — зазначила Наталія Слободянюк у коментарі Суспільному Житомир.
За словами дослідниці, Купайло не було окремим божеством. Назва свята могла походити від слова «купатися» або від поняття «вкупі» — разом, що символізувало єднання людей та природи.
Вогонь, вода і трави — головні символи свята
На Вінниччині, як і в інших регіонах України, купальські традиції були нерозривно пов’язані з трьома стихіями — вогнем, водою та землею. Увечері молодь розпалювала великі багаття. Через них стрибали поодинці або парами. Вважалося, що вогонь очищує від негараздів і додає сили на весь рік.
Не менш важливою була вода. Люди купалися в річках та ставках, а дівчата пускали вінки на воду, намагаючись дізнатися свою долю.
«Люди купалися у річках та озерах, щоб змити хвороби, невдачі та все погане, що накопичилося за рік. Особливу увагу приділяли ранковій росі. Вважалося, що вмивання купальською росою дарує красу та здоров’я», — розповіла Наталія Слободянюк Суспільному Житомир.
Чому легенда про папороть живе досі
Одним із найзагадковіших символів свята залишається квітка папороті. За народними переказами, вона нібито розквітає лише раз на рік — саме в купальську ніч.
«Наймогутніший літній символ у слов’янських народів, який відкриває двері та очі у таємниці та багатства інших світів тому, хто його знайде», — пояснила дослідниця.
Етнографи переконані: шукали не реальну квітку, а власне щастя, мрію або відповідь на важливі життєві питання. Саме тому легенда пережила сотні років і залишається частиною української культури донині.
Сьогодні на Вінниччині купальські традиції дедалі частіше відроджують під час етнофестивалів, народних свят та культурних заходів. А легенда про квітку папороті нагадує, що навіть у часи сучасних технологій люди продовжують шукати дива, які роблять життя особливим.
Фото ілюстративне. Джерело коментарів: Суспільне Житомир.
Також читайте, як святкують Спаса у Ставках на Тульчинщині — пироги, борщ і риба в печі за давніми традиціями.
