Як у МХП підтримують професійний розвиток працівників: історії Катерини та Тетяни
Професійний розвиток у кожного має свій темп і свій шлях. Хтось приходить у компанію вже з досвідом, хтось опановує нові навички безпосередньо на робочому місці. Головне — бажання вчитися, брати відповідальність і використовувати можливості для розвитку.
Саме так свій професійний шлях у МХП пройшли Катерина Безбах і Тетяна Горобець. Обидві дівчини розпочинали роботу у їдальнях Вінницької птахофабрики. Сьогодні працюють шеф-кухарками.
Їхні історії показують, як професійний розвиток, підтримка команди та власна ініціатива допомагають відкривати нові можливості всередині компанії.
«Я знала, що це лише початок»
Коли Катерина Безбах переїхала у Клебань після одруження, почала шукати роботу ближче до дому. Про МХП дівчина вже багато чула від чоловіка та знайомих, які працювали у компанії.
— Я ще тоді зрозуміла, що хочу працювати саме тут, — згадує Катерина.
На той момент вакансії кухарки не було. Шукали кухонну працівницю. Катерина погодилась, адже бачила в цьому можливість стати частиною команди та розвиватися у професії.
— Я навчалась на кухаря, вже мала досвід і точно знала, що хочу працювати саме в цій сфері. Тому для мене головне було потрапити в компанію. А далі я розуміла: усе залежить від мене, — розповідає вона.
На старті Катерина допомагала кухарям у щоденній роботі: займалась підготовкою продуктів, салатами, підтримувала порядок на кухні та долучалася до процесів приготування страв.
Паралельно уважно спостерігала за роботою колег, цікавилася організацією процесів і намагалася вчитися якомога більше.
— Мені завжди було цікаво розуміти всю роботу, а не лише свою частину. Я дивилась, як організовані процеси, допомагала колегам, запитувала, вчилась. І відкрито говорила керівниці, що хочу розвиватися професійно, — говорить Катерина.
Менше ніж за місяць після працевлаштування вона стала кухаркою.
Майже рік працювала на загальній роздачі, набиралася досвіду та поступово брала на себе більше відповідальності.
Згодом Катерині запропонували долучитися до кадрового резерву на посаду старшої кухарки.
— Для мене це було дуже важливо. Я розуміла, що це можливість ще більше розвиватися. Тому погодилась одразу, — каже вона.
Катерина проходила стажування, вивчала нові процеси та більше занурювалася в організацію роботи кухні. А коли з’явилася можливість— отримала нову посаду.
Сьогодні вона працює шеф-кухаркою.
До її обов’язків входять замовлення продуктів, контроль якості, організація роботи кухні та підготовка обідів.
За три роки в компанії Катерина опанувала нові виробничі процеси, пройшла кадровий резерв і сьогодні працює шеф-кухаркою.
І зупинятися на досягнутому не планує.
Зараз дівчина розглядає можливість продовжити навчання у профільному закладі освіти, щоб ще глибше розвиватися у професії.
— Мені цікаво вчитись далі. Хочеться більше знань, більше досвіду, більше розуміння своєї професії. І дуже класно, що компанія підтримує розвиток працівників і дає можливості рухатися вперед, — говорить Катерина.
Окремо вона відзначає підтримку колег.
— Дуже допомагає колектив. Тут завжди можна підійти, запитати, попросити поради. Всі діляться досвідом, підказують. І це дуже цінно.
Історія Тетяни Горобець почалась після декретної відпустки.
Тоді жінка шукала роботу й добре знала про МХП, адже її рідні вже працювали у компанії.
— Для мене було важливо розуміти, що це стабільна робота й хороші умови. Я бачила це на прикладі своїх рідних, тому й сама вирішила спробувати, — розповідає Тетяна.
Свій шлях вона також розпочала з роботи кухонною працівницею у виробничій їдальні.
Каже: спочатку було непросто.
Нові люди, великий обсяг роботи, швидкий темп — до всього потрібно було звикнути.
— У перші дні було хвилювання, бо все було нове. Але колеги дуже допомогли. Пояснювали, підтримували, підказували, і завдяки цьому я швидше адаптувалася на роботі— згадує Тетяна.
Поступово дівчина почала більше цікавитись роботою кухні й зрозуміла, що хоче розвиватися в цьому напрямку.
Через чотири місяці отримала можливість перейти на посаду кухарки.
— Спочатку я хвилювалась. Бо це вже інша відповідальність. Але потім зрозуміла: якщо тобі подобається робота й є бажання вчитись — усе можливо, — говорить вона.
Тетяна каже, що важливу роль у її професійному розвитку відіграли підтримка керівниці та команди.
Саме вони допомогли повірити у власні сили.
Коли відкрилась вакансія шеф-кухарки, жінка спочатку навіть не розглядала її для себе.
— Чесно, я сумнівалась. Думала: можливо, ще не готова. Але колеги почали підтримувати мене, говорити, що в мене вийде. І це дуже додало впевненості, — розповідає Тетяна.
Вона вирішила спробувати.
І сьогодні працює шеф-кухаркою у виробничій їдальні.
— Зараз я інколи думаю: а що було б, якби тоді я побоялась спробувати? Але тут мене підтримали, допомогли повірити у себе й дали можливість розвиватися далі. І для мене це дуже цінно.
Історії Катерини та Тетяни різні, але об’єднує їх одне — готовність вчитися, пробувати нове та брати на себе більше відповідальності.
У МХП працівники можуть опановувати нові навички, долучатися до кадрового резерву, розвиватися у своїй професії або відкривати для себе нові кар’єрні можливості всередині компанії.
Начальниця адміністративно-господарського відділу Надія Козак зазначає: у великому колективі завжди є простір для розвитку людей, які хочуть рухатися вперед.
— У нас велика команда й багато різних напрямків роботи. Тому люди мають можливість не лише професійно зростати у своїй спеціальності, а й пробувати себе на нових посадах і розвивати нові навички. Ми звертаємо увагу на працівників, які хочуть вчитися, проявляють ініціативу й готові розвиватися, — говорить Надія Козак.
У МХП професійний розвиток не має одного сценарію для всіх. Для когось це нова посада, для когось — нові знання, навички чи рівень відповідальності. Але майже завжди він починається з готовності вчитися, розвиватися і робити наступний крок уперед.
