Днями у Серебринцях Вендичанської громади було сонячно не лише від погоди, а й від щирих усмішок. Місцеві активісти та школярі зібралися біля величної садиби Чацьких, аби зробити спільну справу – впорядкувати територію та висадити магнолії біля входу до палацу. На толоці побував і журналіст «Могилів-Подільський онлайн».
На подвір’ї панувала атмосфера справжньої толоки. Робота йшла легко й завзято: поки одні розчищали територію навколо будівлі та у парку, інші готували ґрунт для молодих магнолій. Ці дерева відтепер прикрашатимуть вхід до пам’ятки, додаючи витонченості масивним коринфським колонам. Колись тут був розкішний парк, який наприкінці XVIII століття розбивав знаменитий ландшафтний архітектор Діонісій Міклер. Нині той сад залишився лише в історичних описах, а сьогодні громада власноруч створює нову зелену історію своєї пам’ятки.
Ініціаторами толоки виступили голова ГО «Серебричанка» Оксана Сірант та активістка Марія Філіпішена. Працюючи пліч-о-пліч з усіма, Марія поділилася:
«Ці магнолії біля входу – наш спільний знак того, що історія продовжується. Ми обрали саме їх, щоб підкреслити шляхетність палацу. Я безмежно вдячна кожному меценату і кожному мешканцю, хто відклав домашні справи й прийшов сюди. Ми вкотре переконалися: краса нашого села – у наших із вами руках».
Квітучу ідею підтримали місцеві підприємці та фонди, які допомогли із саджанцями: БФ «МХП — Громаді», Володимир Дудник (ФГ «Волт»), Марія та Анатолій Скоробагач (магазини «АБС»), Віктор Скоробагач (ФГ «Грабарівське»), а також родина Шайтан (ФГ «Росинка»).
Представниця ФГ «Росинка» Оксана Шайтан каже, що такі ініціативи – це про майбутнє:
«Палац – символ нашого краю. Хочеться, щоб він розквітав, а наші діти бачили цю красу і пишалися домом. Магнолії біля цих стін виглядатимуть просто неймовірно».
Найбільш зворушливим моментом дня стали спогади місцевих жительок. На лавочці поруч за роботою спостерігала 87-річна пані Павлина. Для неї палац — це не просто архітектура, а все життя:
«Я ще дитиною сюди у садочок ходила! Пам’ятаю часи, коли тут була велика бібліотека, а на кухні готували обіди для тих, хто працював у полі. Тут завжди вирувало життя. Серце радіє, що сьогодні знову стільки людей зібралося і знову садять квіти», – ділиться жінка.
Школярі теж не лишилися осторонь: допомагали дорослим, а потім влаштували весняні забави. Коли ж інструменти склали, на всіх чекав приємний фінал – у великому казані просто неба зварили запашну рибну юшку. Спільний обід за став найкращим завершенням трудового дня.
Марія Філіпішена вірить, що ця толока – лише один із кроків великого шляху:
«Ми шукаємо кожну можливість, подаємося на гранти, аби врятувати цей палац для нащадків. Мріємо розвинути Серебринець як туристичний об’єкт. Кожне висаджене сьогодні дерево – це вклад у те, щоб палац Чацького знову став перлиною Поділля, про яку знатимуть далеко за межами громади».
Цей теплий день показав головне: палац у Серебринці – не просто пам’ятка, це живе серце села, яке б’ється доти, доки про нього дбають небайдужі люди.
The post Палац, що бачив століття, тепер розквітне магноліями: репортаж із толоки у Серебринцях first appeared on Могилів-Подільський Онлайн.
