МОЗ України затвердило єдиний стандарт госпіталізації пацієнтів, який визначає критерії для планового та екстреного направлення до стаціонару, продовження лікування, переведення між відділеннями та безпечної виписки.
Відповідний документ затверджений наказом МОЗ від 30 липня 2026 року №1044. Новий стандарт є обов’язковим для медичних закладів усіх форм власності, які надають спеціалізовану допомогу дорослим, а також для медичних працівників-ФОП із відповідною ліцензією.
Раніше критерії госпіталізації містилися у різних клінічних протоколах, стандартах та внутрішніх документах медзакладів. Тепер їх об’єднали в єдину систему, яка охоплює весь маршрут пацієнта — від рішення про госпіталізацію до виписки або продовження лікування.
У МОЗ наголошують, що нові правила не означають обмеження доступу до стаціонарної допомоги. Якщо стан людини потребує цілодобового спостереження, складного лікування або медичних втручань, які неможливо безпечно провести амбулаторно, пацієнта мають госпіталізувати.
Коли пацієнту потрібна госпіталізація
Серед основних підстав для стаціонарного лікування:
- потреба у цілодобовому медичному спостереженні;
- необхідність постійного контролю життєвих показників;
- проведення інвазивних або високоризикових медичних втручань;
- необхідність лікування, яке неможливо безпечно проводити амбулаторно;
- відсутність доступної та безпечної альтернативи лікуванню вдома;
- критичні показники дихання, кровообігу, свідомості або лабораторних досліджень.
Окремі критерії передбачені для пацієнтів із кардіологічними, неврологічними, інфекційними, хірургічними, гастроентерологічними, урологічними та іншими захворюваннями.
При цьому остаточне рішення про госпіталізацію залишається за лікарем. Він оцінює загальний стан людини, результати обстежень, динаміку захворювання, супутні хвороби, ризики амбулаторного лікування та можливості конкретного медичного закладу.
Якщо одразу визначити подальшу тактику неможливо, пацієнта можуть залишити під медичним спостереженням до 24 годин. За цей час лікарі проводять необхідну діагностику та визначають, чи потрібна госпіталізація.
Госпіталізація можлива і за соціальними показаннями
Новий стандарт також системно визначає випадки, коли стаціонар може бути необхідним через соціальні обставини, що роблять лікування вдома небезпечним або фактично неможливим.
Зокрема, йдеться про:
- відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії чи зв’язку;
- ризик насильства;
- нездатність людини самостійно себе обслуговувати за відсутності необхідного догляду;
- неможливість безпечно контролювати лікування інсуліном, киснем, антикоагулянтами або парентеральними препаратами;
- відсутність необхідного медичного обладнання вдома;
- неможливість своєчасно пройти повторний огляд через відсутність транспорту або зв’язку;
- відсутність доступу до первинної медичної чи соціальної допомоги.
У таких випадках можлива тимчасова госпіталізація з подальшою оцінкою ситуації та, за потреби, залученням соціальних служб.
Коли пацієнта можуть виписати
Основною підставою для виписки є відсутність потреби у цілодобовому спостереженні та можливість безпечно продовжувати лікування амбулаторно.
Необхідність перебування у стаціонарі має оцінюватися щодня. Водночас це не означає автоматичної виписки: якщо людина все ще потребує постійного медичного нагляду або лікування, яке неможливо забезпечити поза лікарнею, стаціонарна допомога продовжується.
Після виписки пацієнт не залишається без медичної допомоги. Подальший супровід здійснює сімейний лікар, який контролює стан людини, призначає необхідні обстеження та за потреби направляє до профільного спеціаліста або повторної госпіталізації.
Окремі правила передбачені для дітей
Рішення про госпіталізацію дитини лікар ухвалює індивідуально, враховуючи її вік, стан здоров’я та інші клінічні обставини.
Водночас враховується і можливість родини забезпечити належний та безпечний догляд удома. Якщо батьки або законні представники не можуть організувати такий догляд чи не здатні своєчасно розпізнати небезпечні симптоми, це також може бути підставою для госпіталізації.
У МОЗ зазначають, що новий стандарт має зробити рішення щодо госпіталізації прозорішими та обґрунтованішими, а також забезпечити безперервність лікування і раціональне використання медичних ресурсів.
Водночас документ не встановлює тарифи, правила оплати медичних послуг чи кількість лікарняних ліжок.
