Як подільська Клембівка підкорила Європу вишиванками та де шукати домашній музей із тисячею шедеврів
Клембівські сорочки колись експонували за кордоном, місцеві килими задавали тренди європейській моді, а сьогодні в невеликому подільському селі зберігають традиції, які можуть стати туристичною візитівкою всієї Вінниччини.
Журналісти Vinnytsia Press Point вирушили в експедицію Ямпільською громадою — краєм, де історія буквально живе у старовинних хатах, родинних скринях та людських спогадах. Першою точкою подорожі стала Клембівка — село, яке знають далеко за межами України завдяки унікальній школі вишивки, ткацтва та народного мистецтва.
Тут народилася культурна спадщина, що пережила війни, імперії та десятки поколінь.
Клембівська вишивка: мистецтво, яке передавали від матері до доньки
Клембівку недарма називають столицею подільської вишивки. Її орнаменти легко впізнати серед сотень інших: яскраві кольори, складна геометрія, вишукані рослинні мотиви та особлива техніка виконання.
Однією з тих, хто все життя присвятив збереженню цього ремесла, є Марія Савчинська — Народна майстриня України та Заслужений майстер народної творчості.
Вишивка для неї — не просто професія, а сімейна історія.
Марія Савчинська — Народна майстриня України та Заслужений майстер народної творчості
«Моя мама свого часу вишивала на місцевій фабриці. Я теж пішла її стопами: спочатку просто вишивала, потім стала бригадиром, а згодом майстром. Коли фабрика припинила існування, я зрозуміла, що це мистецтво не можна втратити, і почала відроджувати старовинні клембівські традиції», — розповідає майстриня.
За її словами, сьогодні молодь цікавиться народним мистецтвом, але далеко не кожен готовий присвятити йому стільки часу, скільки потрібно. Як розповідає майстриня, виготовлення однієї сорочки вимагає колосального терпіння — над нею доводиться працювати по вісім годин на день протягом майже місяця.
«Дівчата приходять, хочуть навчитися. Але сучасний світ привчає до швидкого результату. А тут одна сорочка може створюватися майже місяць. Не всі готові сидіти над нею щодня по кілька годин», — каже Марія Савчинська.
Тетяна Поплінська, завідувачка Центру художніх промислів
Як Клембівка диктувала моду Європі
Мало хто знає, але наприкінці XIX та на початку XX століття Клембівка була одним із найбільших центрів художніх промислів Поділля.
Тут діяли великі ткацькі майстерні, а місцеві рушники, килими та сорочки демонстрували на міжнародних виставках.
Особливої слави набули клембівські килими. Їх виготовляли сотні майстринь, а вироби вирізнялися складними орнаментами та сміливими кольоровими рішеннями.
У різні роки в селі працювала знаменита фабрика «Жіноча праця», де були зайняті близько 900 майстринь.
Сьогодні дослідники народного мистецтва відзначають, що мотиви подільської вишивки й надалі надихають світових дизайнерів. Елементи українських орнаментів неодноразово з’являлися у колекціях провідних модних домів світу.
Центр художніх промислів: музей, створений усією громадою
Справжнім серцем сучасної Клембівки став Центр художніх промислів, де зберігаються десятки унікальних експонатів.
Його завідувачка Тетяна Поплінська розповідає: колекція формувалася буквально всім селом.
Люди приносили старовинні рушники, сорочки, килими та предмети побуту зі своїх домівок, щоб урятувати їх від забуття.
«Кожна річ тут має власну історію. Це не просто рушник чи сорочка — це пам’ять про конкретну родину. Часто люди приходять до нас і впізнають роботи своїх бабусь чи прабабусь», — говорить Тетяна Поплінська.
Сьогодні Центр поєднує традиції та сучасні технології.
Завдяки міжнародним грантам тут облаштували інтерактивний простір для відвідувачів, придбали сучасну вишивальну машину вартістю близько пів мільйона гривень та нові ткацькі верстати.
Водночас, поруч працюють і старовинні верстати, яким понад сто років.
Саме тут туристи можуть не лише побачити автентичні речі, а й власноруч спробувати ткати чи вишивати.
Домашній музей із тисячею робіт: спадщина Віктора Наконечного
Ще одне відкриття Клембівки — будинок-музей видатного художника Віктора Наконечного, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Митець народився у цьому селі та все життя залишався вірним рідному краю.
Його роботи сьогодні зберігаються в музеях України, а також у приватних колекціях Канади, США, Німеччини та Австралії.
Ще за життя художник створив музей у власному будинку. Після його смерті справу продовжила родина.
За словами дружини митця Марії Наконечної, нині експозиція налічує близько тисячі робіт.
Марія Наконечна, дружина митця
«Ми з сином продовжуємо справу Віктора Андрійовича. Туристів зараз менше, ніж хотілося б, але люди все одно приїжджають. Багато хто спеціально долає сотні кілометрів, щоб побачити його роботи», — розповідає Марія Наконечна.
У музеї представлені живопис, графіка, різьблення по дереву, витинанки та писанки.
Кожна кімната нагадує окрему художню галерею, а вся експозиція разом створює унікальний простір, аналогів якому в Україні практично немає.
Чому варто їхати до Клембівки вже зараз
Сьогодні Клембівка — це не просто село на карті Вінниччини.
Це місце, де можна побачити справжню українську культурну спадщину без музейних декорацій та штучних реконструкцій. Тут традиції досі живуть у людях, а історія зберігається не лише в архівах, а й у родинних спогадах.
Для туристів це можливість за один день:
- побачити всесвітньо відому клембівську вишивку;
- відвідати Центр художніх промислів;
- спробувати себе у ткацтві чи вишивці;
- побувати в унікальному домашньому музеї Шевченківського лауреата;
- відкрити для себе маловідому, але надзвичайно цікаву Ямпільщину.
Далі буде…
Клембівка стала лише першим пунктом нашої великої експедиції Ямпільською громадою.
Стежте за публікаціями — попереду ще більше несподіваних відкриттів про Вінниччину, які здивують навіть досвідчених мандрівників.
The post Автентична колиска ремесел Вінниччини: подорож до Клембівки (фото+відео) first appeared on Могилів-Подільський Online.
