У центрі села Серебринці Вендичанської громади, біля місцевої школи, з’явилося місце, де панує тиша, сповнена змісту. Тут відкрили Алею Слави — меморіальний простір, що вшановує земляків, які загинули, захищаючи Україну.
На меморіальній плиті — шість імен, викарбуваних із гідністю і болем: Сергій Гвоздієвський, Віталій Печериця, Віталій Рибак, Костянтин Райкун, Євгеній Жуков і Тимур Думбадзе. Це — чоловіки з різною долею, але з однаковим вибором: стати на захист Батьківщини. Тепер їхні імена залишилися з громадою — у граніті та в пам’яті.
Ініціаторкою створення Алеї стала голова громадської організації «Серебричанка» Оксана Сірант. Вона виступила з ідеєю створити у селі гідний простір пам’яті та подала відповідний проєкт на конкурс «Твори добро», який реалізується ГО «Ми – Вінничани» у партнерстві з благодійним фондом «МХП – Громаді». У результаті громада отримала 90 000 гривень грантових коштів на втілення ініціативи. Реалізація проєкту відбулася також за підтримки народного депутата України Геннадія Вацака, який особисто відвідав Серебринці ще на початковому етапі робіт та підтримував ініціативу до завершення будівництва.
Проте справжнім підґрунтям стали не лише кошти, а спільна праця. До реалізації проєкту долучилися місцеві підприємці, керівники фермерських господарств, освітяни, учні ліцею та активні жителі села. Усі працювали разом, щиро і натхненно, щоб створити простір, де пам’ять — не формальність, а жива присутність.
Урочисте відкриття Алеї Слави об’єднало громаду — рідних загиблих, побратимів, сусідів, молодь. Портрети Героїв у руках дітей, сльози на очах дорослих, мовчання, в якому чується все. Без прикрас, але з великою гідністю.
«Це місце — не лише про втрату. Це — про гідність, вдячність і нашу відповідальність пам’ятати», — зазначила Оксана Сірант, подякувавши всім, хто підтримав ідею і допоміг у її втіленні.
Поруч із новою Алеєю — пам’ятник воїнам-серебричанам часів Другої світової війни. Історія боротьби триває. Минуле й теперішнє поєдналися у просторі, де кожен може зупинитися, вдихнути глибше, згадати — і сказати: «Ви були. Ви є. Ви — з нами».
