Понад десять років він працював провідником, долав тисячі кілометрів залізничними маршрутами та щодня зустрічав пасажирів. Тепер його робоче місце — автомобільний пункт пропуску «Могилів-Подільський», де він відповідає за охорону державного кордону. Повідомляє Вінниччина Онлайн з посиланням на Могилів-Подільський прикордонний загін.
До прикордонної служби чоловік прийшов після багатьох років роботи на залізниці. Понад десятиліття він присвятив професії провідника. За цей час побував у різних куточках країни, познайомився з великою кількістю людей і добре зрозумів, наскільки важливими у його роботі є уважність, відповідальність та вміння знаходити спільну мову з пасажирами.
«Робота провідника — це значно більше, ніж перевірка квитків і ранкова кава для пасажирів. Це нічні зміни, постійна увага до людей, відповідальність і готовність діяти в непередбачуваних ситуаціях», — розповідає Андрій.
З початком повномасштабного вторгнення Росії залізнична галузь стала одним із важливих елементів логістичного забезпечення країни. До цієї роботи долучився і чоловік: він допомагав перевозити військовослужбовців та техніку. Нові обставини змусили його по-іншому подивитися на власну роль у час війни.
У 2025 році Андрій вирішив продовжити свій шлях уже у війську та підписав контракт із Державною прикордонною службою України.
Нині він служить на Вінниччині, в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський». Тут прикордонник одним із перших зустрічає людей, які перетинають державний рубіж.
Попри те, що залізнична справа та охорона кордону мають різні завдання, Андрій знаходить між ними спільну рису — постійну взаємодію з людьми. Саме спілкування з пасажирами завжди було однією з найулюбленіших частин його попередньої роботи.
«Колись я першим зустрічав пасажирів, які заходили до вагона, а сьогодні — подорожуючих на кордоні. Мені завжди подобалося працювати з людьми, і я радий, що це залишилося незмінним. Адже іноді достатньо щирої усмішки чи кількох добрих слів, щоб підняти людині настрій і зробити її дорогу трішки приємнішою», — ділиться прикордонник.
Залізниця й досі займає особливе місце в житті Андрія. Там залишилися не лише спогади про численні рейси, а й друзі, з якими він продовжує підтримувати зв’язок.
Напередодні Дня залізничника чоловік передає вітання всім, хто працює у цій галузі. Бажає залізничникам передусім миру та безпеки, адже під час війни кожен рейс може супроводжуватися додатковими ризиками. Він наголошує, що сьогодні ця професія вимагає не тільки майстерності, а й мужності.
Андрій бажає, щоб усі маршрути були безпечними, а кожна поїздка завершувалася щасливим поверненням додому.
