Є місця, де історія не захована за музейними вітринами. Вона живе у старих липах, потрісканих сходах, кам’яних колонах і парку, який пам’ятає своїх перших господарів. Саме таким є палац у селі Антопіль — одна з найцікавіших і водночас найменш відомих архітектурних пам’яток Вінниччини.
Більшість туристів їдуть до Тульчина чи Вороновиці. Натомість Антопіль залишається осторонь популярних маршрутів. І дарма. Тут зберігся палац, який майже два століття дивиться на подільські краєвиди й досі вражає своєю величчю.
Палац звели наприкінці XVIII століття князі Святополк-Четвертинські. Саме брацлавський каштелян Антоній Ян Святополк-Четвертинський обрав Антопіль для своєї резиденції. На високому пагорбі виріс класичний двоповерховий маєток із чотирма іонічними колонами, просторими залами та широкими балконами. До головного входу колись вела липова алея. Перед фасадом шумів фонтан із мармуровими ангелами, а навколо простягався парк, який і сьогодні вважається одним із найстаріших на Поділлі.
Особливої атмосфери цьому місцю додають дерева. Тут ростуть дуби, яким понад триста років, величезні ясени, в’язи, каштани, сосни та клени. Кажуть, деякі з них були посаджені ще за життя перших власників садиби.
На початку ХХ століття маєток придбав Кароль Ярошинський — відомий промисловець, банкір і власник десятків цукрових заводів. Саме він розбудував господарський комплекс: з’явилися стайні, льодовня, господарські приміщення, нова брама. Палац отримав друге життя й став одним із найкращих маєтків Поділля.
Попри зміну власників, усередині довгий час зберігалися різьблені меблі, каміни, ліпнина та родинні портрети. Частину декоративних елементів можна побачити й нині.
Із палацом пов’язана ще одна місцева легенда. Старожили розповідають про підземний хід, який нібито веде до сусідньої Марківки. Доказів його існування немає, однак ця історія вже багато років залишається однією з найвідоміших загадок Антополя.
Революція 1917 року назавжди змінила долю садиби. Палац перейшов у державну власність. Тут відкривали будинок для людей похилого віку, а згодом — психоневрологічний інтернат, який працює й сьогодні. Парадоксально, але саме нове призначення врятувало будівлю. Поки сотні українських палаців руйнувалися без господаря, Антопільський жив. Його ремонтували, підтримували в належному стані, і завдяки цьому він зберіг не лише зовнішній вигляд, а й значну частину історичного інтер’єру.
Сьогодні біля старовинного портика так само шумлять дерева, а ковані балкони, ліпнина та старі каміни нагадують про епоху, коли Поділля було краєм величних садиб і родових маєтків.
Антопільський палац не назвеш розкрученою туристичною локацією. І, мабуть, саме в цьому його найбільша цінність. Тут немає натовпів відвідувачів, зате є справжня історія — тиха, неспішна і жива. Та історія, яку варто берегти не менше, ніж найвідоміші архітектурні пам’ятки України.
Читайте також матеріал про ТОП-5 місць, які варто відвідати кожному туристу.
Нікому не відомі раніше таємниці старого млина у Сокільці.
Вінниччина онлайн. Фото з відкритих джерел.
