Українці за кордоном продовжують зберігати великодні традиції, навіть перебуваючи далеко від рідного дому. Попри відстань і труднощі, вони знаходять спосіб відтворити атмосферу свята та відчути зв’язок із Батьківщиною.
Не всі, хто нині живе чи працює за межами України, мають змогу приїхати додому на Великдень. Втім, традиції залишаються важливою частиною життя українців, де б вони не були.
Артем — вінничанин, студент, який навчається в Польщі, розповідає, що навіть за тисячі кілометрів українці не відмовляються від звичних обрядів. Свою історію він згадує ще й з минулого року, коли разом із друзями вирішив обов’язково відзначити Великдень за всіма традиціями.
“Я навчаюся на третьому курсі факультету фінансів і бізнесу в Лодзькому університеті.
Минулого року ми вирішили піти до церкви. Швидко побігли до українського магазину, але там з нас лише посміялися й сказали, що паски розкупили ще за тиждень до Великодня. Проте ми були серйозно налаштовані.Ми пішли до супермаркету й вирішили купити звичайну солодку булочку. Щоб вона хоч трохи нагадувала паску, ми обгорнули її частину фольгою, а зверху полили глазур’ю та посипали кондитерською посипкою. Крашанки зробити було не складно, адже барвники в нас були.
Сир і м’ясо в нас і так були в холодильнику, ну і, звісно, сало — воно ж майже в кожного є.
Найцікавіше, що в нас не було кошика. Але, оскільки нам дуже хотілося дотриматися традицій, ми вирішили взяти коробку з-під взуття й охайно обклеїли її білим папером”
Паски печуть, писанки розписують, до церкви йдуть — усе, як вдома. Адже Великдень — це передусім родина, спогади дитинства та пам’ять про своє коріння.
