29 вересня Володимир Путін підписав закон про вихід Росії з Європейської конвенції проти тортур. Цей документ залишався одним із небагатьох міжнародних механізмів, що зобов’язував Кремль дотримуватися базових стандартів поводження з ув’язненими та військовополоненими. Тепер навіть ці формальні обмеження скасовані, зазначає Informator.ua.
Український омбудсмен Дмитро Лубінець заявив: тортури — це елемент державної політики РФ. За його словами, рішення Москви лише офіційно підтвердило те, що вже давно відбувається у тюрмах і фільтраційних таборах: насильство, приниження й знущання — не поодинокі випадки, а відпрацьований механізм придушення.
Як працює система тортур у РФ
Ще до початку повномасштабної війни правозахисники публікували докази насильства у російських тюрмах. Найгучнішим став так званий «архів ФСІН», який оприлюднив правозахисник Володимир Осечкін. На відео було зафіксовано тортури в колоніях Саратовської, Владимирської, Іркутської областей, а також у Красноярському й Приморському краях.
Викриття засвідчили: тортури — це частина системи, а не злочини окремих охоронців. Однак замість реального покарання винних Кремль відбувся формальними заходами, фактично зберігши механізм насильства недоторканним.
Після лютого 2022 року ситуація стала ще гіршою: російська пенітенціарна система поповнилася українськими військовополоненими та цивільними, які опинилися без жодних прав і захисту.
Чому Росія вийшла з Конвенції
Рішення про вихід із Конвенції проти тортур стало логічним продовженням політики ізоляції Кремля. Офіційна Москва позбавила себе навіть символічних зобов’язань перед міжнародною спільнотою.
Журналісти «Інформатора» зверталися за коментарями до Міжнародного кримінального суду, структур ООН та Червоного Хреста. Відповідь надали лише у МКЧХ, наголосивши: доступ до військовополонених у Росії обмежений, вплив на адміністрацію колоній мінімальний, а головним інструментом роботи залишається конфіденційний діалог.
Чому це небезпечно для України
Вихід Росії з Конвенції створює додаткові ризики для українських військовополонених і цивільних заручників. Вони фактично залишаються сам на сам із каральною системою, яка узаконила тортури як метод «роботи».
Свідчення тих, хто повернувся з полону, підтверджують: катування і приниження носять системний характер. Тисячі українців досі перебувають у місцях неволі й потребують захисту вже сьогодні.