5 жовтня 2024 року велике горе раптово увірвалося в родину Василя Івановича та Надії Василівни Косаківських із села Михайлівці Мурованокуриловецької громади – під час виконання бойового завдання загинув їхній 44-річний син Олександр, справжній патріот нашої держави, який ще за життя став символом мужності та готовності до самопожертви.
Олександр народився 18 серпня 1980 року у селі Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області. У 1996 році закінчив дев’ять класів місцевої середньої школи, потім – Новоушицький технікум механізації сільського господарства, а згодом – Вінницький інститут регіональної економіки та управління, де здобув професію юриста.
З 2006 року Олександр Косаківський працював за обраним фахом у Мурованокуриловецький райспоживспілці, але потяг до землі став визначальним в його подальшому житті. В рідному селі він створив фермерське господарство «Світанок» та почав займатися зерновим господарством і тваринництвом. А ще – розводив шиншил, і власний досвід узагальнив у книзі «Шиншила».
З дівчиною Оленою познайомився в соцмережі, створив сім’ю, у них народився синочок Данило, який був для нього усім. Саша дуже його любив, постійно з ним займався спортом, розповідав про рідну неньку-Україну, дуже мріяв виховати сина справжнім патріотом, доброю людиною, хотів всього навчити, передати усі знання і вміння, але, на жаль, життя не так склалось, як хотілось.
Коли почалась повномасштабна війна, Олександр Косаківський перебував в Естонії, переймав досвід ефективного господарювання на землі. Того ж самого дня, 24 лютого 2022 року, він зробив патріотично -свідомий вибір – вирішив повернутися в Україну і стати на її захист. Через Литву, Латвію, Польщу і до кордону з Україною його автомобілем підвіз естонський колега-фермер, а далі – перейшов кордон і добрався до Мурованих Куриловець. У знайомої продавчині в магазині залишив свою поклажу, а сам пішов до військкомату. І вже потім зателефонував батькам: «Я приїхав додому і йду на фронт, заберете речі…».
25 лютого 2022 року Олександр Косаківський добровільно став воїном 120-ої бригади територіальної оборони. Він був справжнім патріотом, бо на такий вчинок не здатний кожен українець. Потім Саша отримав важке поранення і перебував на лікуванні два з половиною місяці, а згодом знову повернувся до своїх побратимів на Харківщину. За станом здоров’я його перевели із штурмовиків у саперний взвод.
Саме під Вовчанськом загинув наш герой-земляк – підірвався на міні. Олександр не шкодував ні життя, ні здоров’я для захисту рідної неньки-України, дорогих батьків, коханої дружини Олени, маленького сина Дані, сестрички Ірини та усіх нас!
Йому би ростити сина і радіти кожному успіху своєї дитини, йому би вирощувати пшеницю та бути щасливим в сімейному житті, допомагати та підтримувати батьків-пенсіонерів…
Тоді, 5 жовтня 2024 року, у день народження дружини Олени у Данила не стало батька, у дружини – чоловіка, у тата-мами – дорогого сина, у сестри Ірини – брата, а в його земляків – дуже шанованої і порядної людини. У віці 44 роки Олександр Косаківський залишив по собі світлу пам’ять і приклад вірності своїй землі.
Невимовно важко усвідомити цю страшну втрату. Поховали Олександра Косаківського з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
4 серпня 2025 року засновник ГО «КРИЛА ЯНГОЛА – ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ» Микола Заболотний виготовив і передав батькам Олександра Косаківського іменний дрон сина-воїна, який нищить ворога на Харківщині.
Нехай ніколи не в’януть квіти на могилі нашого Героя, нехай буде йому Царство Небесне і вічна пам’ять!
Віктор Зеленюк
Світлини надані автором
The post Герой із Михайлівців: повернувся з Естонії, щоб загинути за Україну first appeared on Могилів-Подільський Онлайн.
