У Мурованокуриловецькій громаді відзначили матір двох офіцерів Збройних сил України – жительку села Галайківці Надію Петрівну Паламар.
Перед пленарним засіданням 76-ї сесії Мурованокуриловецької селищної ради, 19 грудня 2025 року, селищний голова Галина Цибульська вручила відзнаку Всеукраїнського об’єднання «Країна» – «ОРДЕН МАТЕРІ БІЙЦЯ» Паламар Надії Петрівні, жительці села Галайківці, матері двох майорів ЗСУ – Павла та Олександра.
«Це почесна нагорода, але дуже вона болісна для нас з чоловіком. Війна ще не закінчилася і отримувати такі відзнаки якось, на мою думку, поспішно. От коли б сини повернулися живими додому, то вже інша справа. Я їх народжувала не для війни, а для мирного життя, для продовжування нашого великого роду. Краще б вони були вдома, а не там, де кожної миті коло них ходить смерть… Скільки ми вже здоров’я втратили, скільки виплакали сліз, один Господь Бог знає… Молимося і чекаємо живими!», – каже Надія Петрівна.
Подружжя Паламарів добре відоме в Мурованокуриловецькій громаді. Свого часу Петро Павлович був керівником місцевого господарства, а Надія Петрівна все життя навчала дітей у школі. Вони побудували гарний дім, посадили сад і виховали двох порядних синів – справжніх патріотів України.
Першим на війну, в березні 2022 року, пішов молодший – Павло. Йому було 36 років, проживав у місті Хмельницький, мав успішний продуктовий бізнес. Коли почалося масштабне вторгнення, Павло став у ряди територіальної оборони і одночасно пройшов військову підготовку, оновивши військові знання вузівської програми, а потім подав рапорт на призив до ЗСУ. Його чекають вдома, окрім батьків, дружина Юля, донька Софія і син Максим.
За роки війни майор Паламар воював у складі 36-ї бригади морської піхоти на всіх гарячих точках фронту. У боях за Бахмут був сильно контужений і волею долі сам врятувався та зберіг життя ще чотирьом побратимам.
Старший син Паламарів Олександр дослужився в органах внутрішніх справ України до звання підполковника. Коли вийшов на пенсію, мав третю групу інвалідності. Не ховався за чужі спини, не тікав від війни і у вересні 2023 року добровільно влився в ряди захисників України. Спочатку служив лейтенантом, потім йому присвоїли чергові звання, тепер він – майор ЗСУ. На нього чекають дружина, донька і син.
Воїни-офіцери Паламарі рідко, але телефонують батькам. Їхні дзвінки для них – як бальзам на душу. Це найбільша радість Петра Павловича і Надії Петрівни – чути живий голос синів…
Вручаючи медаль, Галина Цибульська зазначила, що ця нагорода є символом визнання материнської любові, самопожертви й духовної сили жінок, які виховали захисників держави та щоденно переживають за своїх синів. Очільниця громади подякувала Надії Петрівні Паламар за гідне виховання синів – справжніх патріотів своєї держави, мужніх та відважних захисників, які є гордістю Мурованокуриловецької громади.
Автор: Віктор Зеленюк
Фото надане автором
